А кто ВЫ в HOUSE M.D. ?

Итак, Вы — Джеймс Уилсон

Вы — доктор Джеймс Уилсон. Комсомолец и просто красавец. "Мораль" и "общественное мнение" для него не пустой звук, но всё же скорей внешнее обрамление, нежели внутренний стержень. Может показаться недалеким, но на самом деле тонко чувствует, умен и заботлив. Всегда готов помочь, если это необходимо - даже рискуя репутацией - но и о себе не забывает. Гедонист и гуманист.

Пройти тест

Вже не було так жарко, як літом, та вже і не літо, а келендарна осінь за вікном. Але не зважаючи на це, настрій був гарний, можливо що вже не парило, чи то була осінь, але на душі було сумно усвідомлювати, що літо минуло, а можливо, що вже був вільним...

Хоча вже давно світило сонце, але вставти всеодно не хотілось бо був вихідний день.

Я так думав…, за звичкою. Але вже було 1 вересня. Я  вже зрозумів пізнше, коли переглядав, свою пошту, прийшло привітання з Днем знань, і а ж тоді я згадав що мені сьогодні в унівєр, в думках подумав @#$$%^&*, а собі сказав потрібно іти.

Все літо працював у Банку . Робота подобалась, мені подобалось спілкуватись з людьми, заводити нові знайомства. З колективом просто повезло, 95% це дєвушки, з якими легко знаходив спільну мову, та спільні інтереси. За весь період роботи, я більшості сподобався як колега, та завоював, повагу та авторитет. Спілкуючись із іншими я дізнався, що начальник  буває просто монстром, що самі колеги, стервами, крисами, «дятлами» в усіх аспектах, і бувають номальні, це я перконався на всласному життєвому досвіду.

Написавши заяву на звільнення запередбачені законо 2 тижні, я нікому про це не казав(та навіщо комусь було знати + я побоювався зміни ставлення своїх колег, що почнуть рахувати не частиною команди, зрадником)  крім мого супервайзера Олі, яка прийняла особисто мою заяву. Причиною став унівєр, а жаль…

Перед останні дні я вже всім сказав, що звільняюсь, але ніхто не хотів вірити, і думали що я прикалуюсь над ними. Але в останній робочий день я сказав що серйозно звільняюсь, відразу посипались питання чому ? як? можливо залишися? тобі запропонували кращі умови?

Хотілось би залишитись, але не можливо було працювати і навчатись. Або добре навчаєшся або добре працюєш, альтернатива була заочка. Але моя думка до заочки, була і залишається те що по-перше це те саме що хірург по листуванню, і по-друге це просто викачка грошей, що заробив тей витратив на сесію.

Думаю після Нового Року піти працювати, щоб в квітні травні було міце де проходити практику.

Часто сумую за роботою. Порівнюючи роботу і унвєр, особисто мені краще працювати з 9 до 20.00, чим навчатися. Можливо хотілося більше творчості, та щоб прислуховувались більше до новаторських ідей які я висував, та втілювали їх.

Для себе зробив кілька висновків, те що можна досягти успіху у всьому на короткий час, потрібно бажання, а щоб досягти успіху у всьому і на довго потрібно бажання, та щоб та справа якою займаєшся тобі подобалась.

Післямова

Вищий навчальний заклад, (а школа тимпаче) кажуть що повинні знати з минулих курсів, із школи, але  не вчить основному: життю!

А що головне в житті??? Для кожно своє… Але засобом  для існування є гроші. Ні школа, ні вищі навччальні не вчать, як отримувати високу зарплату, як спілкуватись з людьми, як розмовляти з начальником, щоб не робив з тебе ганчірку, але не бути сильно жорстким, та поважати його(або робити хоч вигляд), можливо не саму людину якщо видно що начальник ОСЕЛ, то його посаду; а в майбуньому зайняти його місце, завдяки своєму розумові та своїх навичок. Нечать продавати, продавати в першу чергу себе. І продати себе (свою зовнішінсть, свій стиль, уміння, навички, а саме головне це спілкування з будь якою людиною на тему цікаву саме їй) по дорожче, і з кращими умовами.

Ті предмети які вивчаються, пригодяться в житті на 50% і то тільки 35% людей які їх отримували.

Вчені довели, що успішна кар’єра( та будь яка інша справа), складається з 85% вміння будувати відносини, а тільки 15% професійних навичок.

Найкращим вчителем залишаэться саме життя. Кожен  залишається ковалем свого щастя.

Сьогодні була зустріч із «домовими» (тобто з людьми з якими мене об’єднує локальна мережа).

Ініціатива(як не дивно, [на рахунок зустрічей це для мене трішки не звично, адже за звичай мене витягують кудись].), була моєю написавши на нашому форумі про бажання про зустріч за 3-ри дні(починаючи з неділі, був написаний постік на форумі).

Маленький відступ

Адже(перед тим, за день тобто в четвер,)домовився зустрітись із ТASом.

Це було далеко за північ. Сидівши за компом, подивившись в нижній правий куток екрану --- годинник вже показував маже третю ночі. Ну от компанія опівнічників і зібралась )))) особі Таса,  dimon_prodigy  (та ще кількох, людей з мого контакт-списку квіпа) Потрібно відмітити що Тас, буває рідко в асі (можливо я його просто ну ніяк не зустрічаю, або просто не застаю), розговорились, ну якось само напросилось зустрітись попити пива, все-таки було 22 лютого (переддень захисника Вітчизни). Домовились на вечір на 19:30. Але щось в нього не заладилось, він не зміг прийти (можна зрозуміти все-таки робота… т.д. і т.п. Образ не тримаю, всяке буває…)

Після невдалої спроби зустрітись, з Тасом, в той самий день (адже я вже був налаштований як морально так і фізично організм був налаштований на ПИВО :Р ) Домовся зустрітись з Юлею (в 2-х якось, не хотілось.) пробивши Юля змогла тільки домовитись із Zio (класний, веселий хлопець, є багато спільного, про що можемо поспілкуватись). Зустрілись, практично не чекавши один одного. Попили пива, порозмовляли, одним словом, було прикольно. Але весь час супроводжував надоїдливий дощ, який то «моросив» то просто капав.

Під’їхавши на станцію метро, де повинні були мене зустріти Чаз ( оригінальний, із своїм стилем готики, класний… ну про нього пізніше) Юля mad_julietka (дівчина Чаза,  з якою вже була зустріч, чезрез це сильно не хвилювався, бо вже бачились і пили пиво ))) ), і Zio.

Приїхавши на 5-хв раніше, ще зайшов в магазинчик МТС, подивився телефони карти пам’яті, ну щоб скоротати час.

Зустріли мене вчасно. Але тільки прийшла мене зустрічати Юля. Не довго ішовши ми підішли до «Балу» (магазин, головоне місце зустрічей, недалечко від «Червого», головне місце зустрічей №2, але після «Балу» ). Там вже стояв натовп людей, здалеку я впізнав Таса (адже ми з ним зустрічались, коли він мені подарував збірник сезонів «Секретних матеріалів» 1-5 сезони, [розшукуються наступні cезони, наскільки мені відомо вже є з 6 по 8 сезон ]), і ще декілька, правда я їх не знав… Першим ділом я почав вітатись, із всіма хто стояв. Тас ака Віталій, Шмат ака Антон, брат Антона, Чаз, Зіо, і ще два штріха, які пішли через п’ять хвилин, напевно просто для кучності (ггггг). Постоявши ще хвилин 10-15 підтягнувся Стіл.

Тас, сказав, що ДіДжейДед, не прийде (а жаль! він адмінить наш форум + сервачок КС).

Оскільки в Чаза, була не давно днюха, він вирішив виставитись (а ніхто не став заперчувати ^_^ ). Що саме було прикольне (і мене здивувало, в хорошому розумінні), те що серед інших замовлень Чазу (про пиво, енергетик «Rivo», снікерс колу і «Швепс»), пролунала фраза : «А мені ще рогалик + булочку» - ця фраза мене розсмішила – і вона була від Зіо :-) Купивши все вище зазначене, рогалика - забули :’(  Потрібно було бачити вираз обличчя (щасливе, задоволене, усміхнене) коли все-таки Зіо купив собі рогалика.

З всім купленим пішли до води, правда ішов дощ, ми вирішили піти під міст.

На середині зустрічі, коли обговорювали тарифи інету (хто скільки платить, борг за нього, і хто як розплачується [ну це окрема історія, особливо боргу і розрахунку з ним Зіо] ), ігри в хто які грав, грає, планує пограти, якими персонажами і яких успіхів і як проходив ту чи іншу іграшку, про фільми, з останніх новинок хто звідки ( в кого з мережі качає), які передивились, хтось ділився розповіді про серіали, та ін.

Навіть не замітивши, як підійшов «Омон» (ну це стало яскравою подією вечора, особливо стосовно мене), почувся голос, що ви тут робите, а за ним відразу що п’єте. Ну як головний іменинник вечора Чаз відповів що святкуємо його днюху, а п’єм пиво. На що омоновці сказали підійти до них, і показати вміст кишень. (не приємна процедура). Почали обшук по черзі, спочатку сказавши викласти все з кишень, і показати,  а потім стали обшукувати. Ну що в мене було гаманець, мобільний, ключі. Провівши детальніший обшук омоновець зайшов таблетки Оо про які я зовсім забув. Він вже обнадіявся, що знайшов щось підозріле, і пожвавися, але прочитавши напис на упаковці «обламася», там було написано : «Активоване вугілля». І тут пролунала фраза, що «Он же не «всталяет», на що у відповідь від мене почув (фразочка вечора) АГА, (на що всі засміялись, оскільки це був омон хто просто хіхікнув, хто просто стримався. Але ще пів вечора згадували про це вугілля *ролф*.

Потім ще раз зайшовши в «Балу», і вже коло нього попивши пива всі почали розбігатись по домівках. Правда провівши всім  натовпом Зіо до його під’їзду, побули ще там.

На кінець що саме було дивне і не звичне Юля провила мене і Стіла до метро (що є не звичним для нашого суспільства, ну завжди ж навпаки). Тут прийшла мені ідея пофоткатись (правда ще жалкую чому ця думка не прийшла до мене раніше). Правда вийшло лише дві фотки, Юля та

Юля і Стіл.

Прокинувшись, я відчув що вже не ранок і справді годинник показував 13:24. Начебто виспався, але вставати і не сильно хотілось, повалявшись ще хвилин 10, я вирішив все-таки вставати.

Не довго думаючи, я пішов на кухню. Поставив чайничок, промелькнула думка, заглянути в холодильник, та «поїсти», не тільки чай на сніданок (бо справді, вже був обід, в нормальних людей, а в мене сніданок--- який завжди підрозумівав під собою чашку чорного міцного чаю, опціонально шматком батону або печивом. Якщо цього було мало [і ще є час] повторно наливалась ще одна чашка).

Підігрівши картоплю, з яйцем і  шматочком курочки, я був радий що сьогодні четвер. Самий кращий день із робочого тижня адже він був найкращим не тільки тому що  після нього була п’ятниця, а й тому що він в мене був вихідним. Їсти в кухні чомусь не захотілось і я пішов в кімнату до компа (дурна звичка їсти біля компа, ніяк від неї не можу позбавитись, хоча інтенсивно з нею борюсь).

Комп’ютер швидко завантажився. Я по звичці, швидко відкрив qip, oper’у.  Але мене чекав ВЕИЧЕЗНИЙ облом, мені відрубили ІНЕТ. (маякнуло, чому за що… вчора заплатив же!, за цей місяць, НЕ повинні! )

І до вечора надзвонював, щоб був інтернет, але без результатно. Вони вже мене відразу  мене почали узнавати по голосу, відразу видавали (за день добре вивчили) фразу: Ми страємся полагодити….  Потім ця фраза вже бачать не діє і їм назвонюю далі, придумали нову, майстер вже виїхав, і виправлє несправність…. Я періодично знвову їх діставав, але дозвонитись через певний час вже було не можливо…

Глянувши на годинник свого мобільно, він показував 12:45, це був вже майже обід.  Хоча я ще не обідав, але їсти не хотілося. Перебуваючи на зупинці, в голові була думка по скоріше поїхати. Зі мною стояли ще кілька людей, чоловік років 35, жіночка з 24-ти річною донькою. Вони теж вже бажали поїхати, це було видно не озброєним оком.

Пройшло декілька хвилин, а всі як стояли,  так і стоять. Машини проїжджали і проїжджали… ніхто не хотів ставати.

Аж раптом здалеку наближався чорний Ніссан, зазвичай такі машини не стають щоб підвести пасажирів, і відповідно «підзаробитись», м’якнуло в мне в голові .  Під’їхавши до мене водій запитав куди, я відповів, і як виявилося нам було по дорозі. Швиденько заскочивши на переднє сидіння я вже чекав коли ми рушимо, але водій був не квапливий, і нікуди не поспішав. Побачивши ще жіночку і її дочку, він під’їхав до них ближче запитав куди їдуть, їм теж було по дорозі, але трішки далі ніж мені.

Дивно вийшло, водій роздратовано запитав  чи є гроші (в принципі логічне питання, але за звичай це підрозумывається що є, і відповідно розрахунок в кінці поїзди), щоб розрахуватись. Я спочатку здивувався, а потім наштовхнувся на думку, напевно що хтось з ним не розрахувався. Я відповів є. Тоді його вираз лиця, став привітливішим. Справді як він розповів, що був випадок, коли теж їхав якийсь хлопець, вже вони приїхали до самого місця прибуття, хлопець в «наглу» (м’яко сказано), вийшов не розрахувавшись і пішов швидким кроком. Тоді я швиденько відстебнув ремінь безпеки,  витягнув ключі із замка запалення, давай наздоганяти цього молодика --- розповідав далі водій, пробіжка була не довга, метрів 100-150. Ну історія закінчилася тим, що в молодика був просто всього навського розбитий ніс + на халяву він під’їхав, теж позитив.

Теж був випадок,  продовжував водій (як з’ясувалося далі його звали Толя), їхав він по справах, зупинився щоб підібрати пасажирку. Це була дівчина середнього зросту чорнява, в чорному пальто, на високих підборах. Толя запитав куди, що у відповідь відразу почув, що грошей немає, сама студентка (десь курсу 3-4, як я зрозумів), і терміново потрібно дістатись до «Х» (куди їй потрібно було дістатись я вже не пам’ятаю). Він без проблем взяв її, із задоволенням підвіз її, тим паче йому було по дорозі.

За цей час поки ми їхали (доречні нижче 100 км/год стрілка показника швидкості не падала, а так було 150-170 км/год), він розповідав про себе, про свою дружину, дочку. Як вони їздили в Таїланд, що там бачили  гей парад, що їдять цвіркунів, змій і п’ють їхню кров… В Єгипті сподобалось Свінгс, ну  і піраміди. Про Італію, Рим, Пізанську вежу. Про Венецію, гондоли і гондольєрів (*ролф* слово прикольне).

Мені було цікаво, ну я задавав питання, із уточненнями, що до чого. Потім тема плавно перейшла про його машину, машина  справді була класна. Шкіряний салон, СD-магнітола ( не знаю чи DVD  читала)  бортовий ПК, клімат контроль, подушки безпеки, скло-підйомники, коротше кажучи «повний фарш»

Тут раптом нашу розмову перебив дзвінок із 2-х його мобільних. Це  була Nokia 7610, та дзвеніла подібним до стандартного дзвінка, але це не був стандартний,  вивчивши свою за 1,5 року (теж 7610) досконально, я такого не чув від свого мобільного ні разу. Мене чомусь виникло почуття солідарності,  таке виникає, коли бачиш свою модель мобільно ще когось. Це був робочий дзвінок, в суть нього я не вникав… Я так зрозумів це був якийсь бізнесмен. Але через декілька хвилин  ми вже продовжували далі, нашу розмову. Толя так начебто, мимохідь, згадав про цей телефонний дзвінок що поки підвозив пасажирів  заробив вже 10 000 грн. Чесно кажучи я був і мікро шоці, я таких грошей і в місяць не бачив.

Ось вже і не помітно ми приїхали до мого пункту призначення, вийшовши заплатив не великі гроші, половину тої суми що домовлялись, і сказав що я гарний спів розмовник.

Що Я для себе помітив, що, говорив практично всю дорогу він, питання інколи задавав я або мама яка була з донькою. Він з радістю відповідав та доповнював свої розповіді анекдотами. Зрозумів що йому важливо (можливо в підсвідомо, ну і як кожній людині бути значущим в житі), але чомусь це було в нього яскраво виражено. Йому справді не були ті потрібні ті гроші, за поїздку які він просив за свої послуги водія,  йому потрібні були слухачі, ті люди які його б вислухали, можливо трішки завидували, і зрозуміли що він в житі багато досяг. Він має дружину яку любить, дочку, та сина який успішний теж бізнесмен. Пасажири для нього ставали підневільними слухачами, ті що слухали і заохочували його розповідати, за це навіть зробив скидку. Бо до цього, та і більшості просто траплялися ті що просто сиділи і слухали, навіть вид зробити що їм цікаво були ліньки або просто не хотіли і дітися нікуди не могли. справді, поки триває поїздка, хоч не хоч а слухаєш розмови, які відбуваються в машині.

А справді що людям потрібно? Віданні слухачі!!! Ті що завжди вислухають (з радістю), можливо щось порадять. Бо кожен хоче поділитись своєю радісю, проблемами, новинами( в більшості які торкаються тої людини, яка з вами ділиться цими новинами).

Передмова

До цього користувався діал-апом callback від express 70 коп/година а в ночі  з 02 00 до    08 00 безкоштовно, потім цю фішку прикрили, був довго тариф 70коп/год цілодобово. Шукав довго, але як виявилось, самий оптимальний провайдер в Києві, ціна /швидкість, пробував другого провайдера по 50 коп, швидкості ніякої 28 800кб/с, більше не було ніколи, а в цього мін була 36, а то і 42-44. Але після нового року тарифи змінились з зв’язком впровадження певних законодавчих актів  колбек подорожчав. І став ось таким 1 час в ночі (02:00-08:00) -1,65; 1 час в день  (08:00-02:00) – 1,90; Знайшов іншого провайдера Дешевше.Нет, в нього справді було найдешевше в Києві 1.50 година вдень  і 75 коп. вночі. Та ще був один по 90 коп., я був радий і не знав меж щастя, і поповнювати можна було через мобільний свій рахунок, але це щастя було не довгим. Після 1,5 місяця прийшов рахунок за телефон ~120 грн., я був в повному ах*,(і за 2-й не повний мого лазіння  77) поліз на сайт провайдера, а там  виявилось що він відмінив каолбек (просто сучара, в м’якій формі сказано).

Після таких рахунків, доступ до тел був обмежений.  Довелось шукати альтернативу і це був лайф,  ще тоді за 30 1гб, жалуватись не приходилось, бо інших альтернатив не було, ГіперНет, мені не підходив. Після місяця використання умови були не погані, пішов замовити ще, але вже виявилось, що 1Гб коштує 60грн., для мене було це дорого, тим паче в мене було тільки 30. Поповнивши на 35(25 10), зняло біля 33грн.

Такі «розклади» мене вже не влаштовували, і почав шукати нового провайдера, альтернативи було дві Воля кабель (через телевізійний кабель, який вже був у квартирі була акція підключення за 1грн, це рекламна ціна,  бо за модем потрібно заплатити біля ~350. мене не влаштовувало 50грн в місяць, для мене дорого) і локальна мережа Фауст.нет (про яку я дізнався випадково, це було оголошення біля нашого будинку, зазвичай читаю такі оголошення рідко, але «того» разу чомусь як кажуть само потягнуло, почитати оголошення)

 
Мій інет

 Вже був ранок. Тут пролунав телефонний дзвінок, який мене розбудив, вставати зовсім не хотілось, це не був хтось із знайомих бо номер був не знайомий, не те щоб я ніколи не бачив на на визначнику номера, але ж все-таки, м’якнуло в голові що якийсь доволі знайомий. Переборовши себе я встав і відповів, там говорила якась жіночка, і сказала що вже сьогодні (11.06) майстер буде на вашому березі і зможе заїхати підключити інет (через локальну мережу). І тут я згадав що зробив замовлення на підключення мені інету(більш менш швидкісного), але це було два тижні тому,(другий раз, а перший на початку травня)і робив замовлення на 1.07.Логічно поміркувавши, я погодився, Бог зна коли вони ще приїдуть на підключення. Але мене брали сумніви, бо  до 20 числа в мене був лайф на 300 мегабайт, з яких було використано ну від сили 125. обміркувавши всі за і проти, сказав добре нехай під’їжджає, домовились на 11.30 і до 13.00 сказали буде вже зроблено.Наголосив  і перепитав, сказали все буде вчасно бо на 15.00 була важлива зустріч.  Сказав так бо вже був  навчиним життєвим досвідом, що цього не буде , і на мін. 1год все затягнеться, все так і сталося 14.25 він закінчив свою роботу)

Закінчивши розмову, я пішов на кухню, зробити чаю (мій сніданок маленьке уточнення буденний). Заваривши міцного чаю, пішов до компа, юзати лайфовський інет, ну щоб не пропав даремно трафік. Відключивши нафіг TrafficCompressor. Так я економний, і рахую практично кожен свій мегабайт, так посудити, швидкість не велика, і якихось там  300 мегабайтів, при швидкості 3 кб/с звичайно, але в кращому випадку 6,5. Коли була така швидкість моїй радості практично не було меж. І сьогодні на моє здивування вибило ~ 4,6 кб/с, за два місяці користування кайфом , я навчився практично без помилково визначати швидкість по тому як завантажується, сторінка, еталоном було мило на гулі, мейл.ру та форум

От не довго думаючи, в пошуку швиденько знайшов варезний сайт, знайшов гарну підбірку широко форматних 1600х1200 шпалер, і поставив на завантаження (як я не навидів рапіду за погану швидкість із лайфа, одно потокове скачування і то тільки з браузера, а самий великий її мінус і досі залишається не можливість докачувати. А сам далі почав шукати ще щось корисного цікавого, та інтересного. (скажу  на перед мен не вдалось все висидіти осталось 90 мег)

Глянув на годинник було вже 11.35, але нікого ще і не було.

11.50 дзвінок в двері, слава Богу, подумав я, що вже на решті прийшов майстер, подивися в «глазок», а з печаллю в душі виявив що то була сусідка, яка щось хотіла, але я звісно її не чекав тому і не став відчиняти.

12.10 і знову дзвінок, я не став рано радуватися, і вже не поспіхом пішов до дверей, то вже був майстер. Ще пізніше прийти не міг, подумав я, і сказав : «Нарешті прийшли»

Чесно кажучи, я чекав побачити чоловіка років 40, повнуватого, не квапливого.

А це був хлопчина років 23-26, «прищуватий», худорлявий, а щодо не квапливого я не помилився. Тримав в одній руці чорний кейс, за звичай в таких була дрель з набором сверл, в іншій рюкзак сіро-чорний.

Зайшовши, розклав чорний кейс, це справді була дрель з набором свер набір викруток та іншого причандалля, в рюкзаку була бухта кабелю, обрізки кабелів, парочка свічів хабів, та «сетевух».Я показав де стоїть комп, він швидко оцінив скільки кабелю потрібно від вхідних дверей до компа.

Він не квапливо взяв бухту, і поїхав на ліфті, залишивши кейс, та рюкзак. Я не став заморочуватися, пішов зробити ще чайку, як кажуть англійці ланч. Допиваючи 2 чашку чаю , а за ранок 4-ту, але вже з батоном і медом, тут знову при йшла сусідка, яка ще й досі ще щось хотіла, так як я і досі її не чекав, я знову  не став відчиняти. Ще через декілька хвилин прийшов майстер, попросив йому допомогти. Моя допомога полягала в тому щоб, смикати кабель поки він буде цей кабель тягнути на верхній поверх (цей кабель тянувся там де встановленні електролічильники, як виялось не тільки лічильники, там проходили практично всі  телекомунікації: електрика, телефонні лінії, кабелі на TV, а тепер і локальної мережі )))) .

Виявилось що не так і багато потрібно кабелю від електролічильників до моєї квартири.

Він хотів трішки схалтурити,  аби я пильно не наглядав за цим процесом напевно воно і було так.

Хотів впарити «сетівуху», якусь галіму за 50 грн., я звісно відмовився, в мене була внутрішня на материнці Гігабітна ралтек (Realtek RTL8168_8111 PCI-E Gigabit Ethernet NIC)

От дійшла черга до обжима кабелю, зробив все нормально, прентезій не мав.

Зробив підключення, визначив мій айпі, основний шлюз 192.168.3.1, DNS основний, резервний, WINS, назначив робочу групу замість WorckGrup, назву моєї вулиці і номер будинку. Дав всі налаштування на листочку.

Передзвонив «своїм», щоб увімкнули,(напевно мій айві), спитав чи видно, спочатку якісь були помилки, але все запрацювало. Почали перевіряти чи є інет, спочатку пінгом, а потім в браузері, зайшов на yandex, гугл, протон працювало, я на свободу видавала помилку що сторінка не знайдена. Я влаштував «кіпіш», той напевно перелякався, бо було чого лякатися, кабель був проведений, а ні за кабель, ні за роботу, звісно ніякого завдатку не було, і тим паче за перший місяць інету теж не було заплачено. Зробивши ще пару дзвінків, і декілька хвилин налаштування майстер, вже переживав, це було видно.

Але вже все було гаразд. Вже все працювало ))))))))))))

На останок показав сторінку мою статистики, як що і до чого, і налаштував із свого адмінського запису мені тарифи, що скільки коштує, швидкість мого інету 256/128,локальний трафік  по 0, за інет відповідно до мого тарифного плану.

Зробивши ще один дзвінок він уточнив скільки йому «полагається» за роботу, можливо демонстративно , а можливо справді. Я все зрозумів і пішов за грошима.

Заплатив 200 грн. за роботу підключення і 500 мег. інету (викорстати яки потрібно було за 2- а тижні, а то б пропав, але вже був навчений  висидів весь )))) ).

В перший день я вже «висидів» 100 мегабайт, тай і в другий теж не менше.

Як висновок маю 600700(з вересня) мег за 30 грн. зі швидкістю 256/128 (я зрозумів це обмеження, як кажуть «обмежене електронікою»), локальні ресурси на шару FTP сервер з кучею фільмів, та декількома іграми в образах. Загалом задоволений.